Козак, король, крук - Олесь Ільченко

? Видавництво "НК-Богдан"

www.bohdan-books.com

ISBN 978-966-10-7800-9

Олесь Ільченко

Козак, король, крук

Іронічні казки

Уявляєте, є такий народ, для якого вівсяна каша - найулюбленіша страва! І якщо хтось її не з'їсть, вона образиться і блукатиме по всьому дому. А дракони бувають добрими і живуть у мирі та злагоді з людьми. Але ж і це ще не все! Існує країна, відома своїми ковбасками та апфельвайном. Здогадалися, про які країни йдеться? Якщо ні, запрошуємо вас у мандрівку іронічними казками Олеся Ільченка.

Книга, яка перетворить читання на веселу подорож світом.

Про хлопчика Ентонi, кашу i мудрого крука

Англійська казка

Хлопчик Ентоні жив у старовинному замку. А жив він у замку тому, що там народився. А народився Тоні, як його називали батьки, саме в замку тому, що цей замок і належав його батькам.

Іноді Тоні з татом і мамою їздив у гості до сусідів, які теж мешкали у своїх замках. Так уже склалося в Англії, що майже всі лорди, тобто багаті й шановані люди, мали замки.

Найулюбленішою для Тоні в його замку була величезна кімната для ігор. Там зберігалася довжелезна дитяча залізниця з майже справжнім потягом, кілька армій маленьких металевих солдатиків, купа різних конструкторів, мечі, щити, шоломи... Та що там казати - іграшок було стільки, що й не полічити. Проте одна з них була особливою - ляльковий замок з рицарями, вартою, королем і королевою, їхніми вірними слугами і друзями. Цю іграшку подарувала Ентоні сама королева, навідавшись якось до них у гості. Батьки пишалися подарунком чи не більше, ніж сам хлопчик.

Тоні був слухняним, а от коли треба було їсти зранку вівсяну кашу, чомусь вередував. Хоча кашею його годували не щодня, та все одно впоратися з нею не міг. Не любив він вівсянку - і все!

І от одного зовсім не чудового ранку, як це виявилося потім, Тоні недоїв вівсяну кашу. Точніше, тарілка залишилася майже повною. І хоча слуга Джон, який завжди подавав Ентоні сніданок, зауважив, що справжній джентльмен, тобто вихована людина, так чинити не вільний, Ентоні таки не здолав смачну кашу з горіхами і родзинками.

А слід вам сказати, що англійські каші можуть так само ображатися, як і люди. І от вівсянка вилізла з гарної білої тарілки й пошкутильгала світ за очі, тобто пішла з горя блукати замком.

Тоні та Джон не помітили втечі ображеної каші. Слуга прибрав зі столу, а Ентоні тим часом пішов прогулятися парком довкола замку й поглянути, як там, у чагарниках біля озера, поживає його улюблена пташка вільшанка. Вона саме висиджувала яєчка і чекала появи пташенят.

Поки він гуляв, у замку почали коїтися дивні речі. Першим це помітив кухар Джері. Просто через його кухню - чисту, світлу, охайну - прочалапало щось сірувате, вкрите горішками і родзинками. Джері подумав, чи не миші, бува, з'явилися в замку, як колись, років із сто тому. Про давню мишачу напасть йому розповідав рідний дідусь зі слів прадідуся. Адже всі предки Джері були кухарями у предків Ентоні. Але сіра каша, а це ж була саме вона, рухалася зовсім не так, як миша. І Джері вирішив сповістити замкову охорону про таку прикрість.

Охоронець Томі швидко прибув на місце події, та нічого сірого на підлозі вже не було. Він про всяк випадок ретельно оглянув усі закапелки, проте підозрілих істот не знайшов. Томі навіть зазирнув до кількох пляшок: чи, бува, не пригостився Джері різними трунками, які могли подіяти на його уяву. Чи не вигадав Джері сірий кавалок, що сам ходить по замку? Але все було на місці, горщики і пляшки стояли повні вщерть.

Томі вирішив пошукати щось підозріле в інших кімнатах замку.

А каша тим часом блукала собі, де їй заманеться. Такі її мандрівки створювали великі незручності для всіх мешканців великої споруди. То вівсянка чалапала просто повз камін, перед яким саме читав книгу тато Ентоні, то з'являлася у спальні хлопчикової мами... А вихована мама таких жартів дуже не любила. Замком пішла чутка, що завівся новий, невідомий привид, який, на відміну від старого доброго Привида, блукає кімнатами не тільки вночі, а й удень!

Якби люди знали, що той старий і ледачкуватий Привид, який і справді мешкав у замку вже років чотириста, сам потерпав від каші! Адже він страшенно лякався, коли самотньо ходив уночі кімнатами замку і натрапляв на щось сіре і незнайоме! А ви б не злякалися, зустрівши в темряві крокуючу кулю невідомого походження? Привид хотів було поскаржитися охоронцеві Томі на жахливе створіння, яке завелося у їхній старій оселі, але що ж це за привид, коли він звертається по допомогу до людей? Ото Привид і терпів таку напасть. І не знав, що йому робити.

Тим часом Томі як справжній охоронець нишпорив по всіх закутках замку, розпитував усіх про підозріле сіре створіння... Але знайти його, а відтак і вдіяти нічого не міг.

Одного дня стало відомо, що до замку, в гості до Ентоні та його батьків, скоро прибуде королева! Вона вирішила привітати маму Тоні з днем народження, адже була її далекою родичкою.

Усі мешканці замку розгубилися: а якщо ця невідома сіра куля потрапить на очі королеві?! Це ж ганьба довіку! Що може подумати королева про замок та його мешканців, коли просто у великій залі гуляє навіть не привид, а якась дивина?