Розділ 5. Кріс
Кріс придивляється до чоловіка, що сидить навпроти нього у брудній кімнаті для побачень Юніонської окружної в'язниці. В того зуби, мов у людожера з казки, й він колупає струпи на своїх блідих передпліччях - типовий представник клієнтів Кріса, державного захисника.
Їх беруть переважно за наркотики, і в адвоката вони викликають здебільшого жаль. Найтяжче доводиться біднякам, яких гребуть непропорційно багато. Але не бракує й заможних красунчиків, що згодом перетворюються на рябих і плішивих страховиськ. Щоб роздобути дозу, студенти грабують аптеки, а їхні вбиті горем родини ніяк не можуть збагнути, як же це так - адже не того, мовляв, кола ми люди. Та щоб робити такі висновки, треба спочатку скуштувати метамфітаміну або пережити ейфорію від знеболювальних, які вкрав із материної аптечки.
Батьки зазвичай звинувачують дилерів, але Кріса не проведеш: адже ніхто не робить крайнім продавця лікеро-горілчаної крамниці, якщо чиясь тітонька пішла на зустріч анонімних алкоголіків. Колись і його рідний брат потроху приторговував, хоча мерзотником не був, - їм просто треба було чимось харчуватися.
- Якщо ти згоден пройти курс реабілітації, - говорить клієнтові Кріс, - то я спробую переконати звинувачення обмежитись умовним покаранням.
Цей розумник намагався віддати в заставу сумочку "Луї Віттон" разом із документами пограбованої. Тож заплющити на це очі не міг навіть шельма-лихвар.
- А хто за нього заплатить?
- Можу спробувати залучити тебе до програми, яку фінансує штат.
Клієнт обмірковує пропозицію, вагаючись між життям у зав'язці й короткою відсидкою у в'язниці, де важче дістати туалетний папір, ніж наркотики.
- Мені потрібен справжній адвокат - рішала, а не сраний захисник!
Кріс на таке давно не ображається. Це поширена помилка: мовляв, юрист, якому вистачає клепки працювати за злиденну платню й нуль поваги, - найпевніше, не бозна-який фахівець. Може, й так. Але Кріс почав практикувати всього два роки тому й за цей короткий час уже представляв захист на стількох судах присяжних, скількох більшості приватних адвокатів не побачити за всю свою кар'єру. Громадські захисники - найспритніші, коли йдеться про угоду зі звинуваченням у завідомо програшних справах на кшталт цієї. Вони ж бо знають прокурорів як облуплених: твердолобих варто уникати, м'якотілих можна розжалити, а лінивих - водити за носа.
- Якщо маєш гроші, наймай кого хочеш, - відказує Кріс. - А якщо ні, то безкоштовний тільки я.
Клієнт буравить його зіницями завбільшки як блюдця - хоч і переночував у камері - й говорить:
- Укладай угоду.
Охоронець, повернувшись, виводить отого смиканого, а Кріс хоче поглянути в телефонному органайзері, за який сумний випадок братися далі.
Але від заголовка у стрічці новин його серце на мить завмирає:
ВБИВСТВО НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАЦІВНИЦЬ КАВ'ЯРНІ-МОРОЗИВА В ЛІНДЕНІ. ВИЖИЛА ТІЛЬКИ ОДНА З ПОТЕРПІЛИХ
Кріс відчуває, як до горла підступає кислота зі шлунку, а в голові туманиться, немов від контактного кайфу після тісного спілкування з клієнтом. Він читає початок замітки:
Лінденська громада шокована жорстоким і резонансним убивством трьох працівниць місцевої молочарні, яке сталося минулої ночі. Як повідомляє поліція, тіла менеджерки вечірньої зміни, 18-річної Бет Енн Г'юз, та двох її неповнолітніх підлеглих були виявлені після опівночі в кав'ярні-морозиві на Елізабет-авеню, 500. Четверта жертва, випадкова відвідувачка, вижила після нападу, була ушпиталена й перебуває в стабільному стані. Цей злочин нагадує масове вбивство, яке сталося новорічного вечора в лінденському відеопрокаті "Блокбастер" п'ятнадцять років тому...
Втупившись незрячими очима у подряпану стільницю, Кріс подумки переноситься в той вечір: він сидить за їхнім не менш подряпаним кухонним столом і дивиться, як його дорослий брат Вінс нашвидкуруч готує із напівфабрикатів такі собі макарони по-флотськи.
- Де ти був? - питає він старшого брата.
Вже майже десята. Вінс щойно заскочив на кухню й брязкає сковорідками, на одній із яких шкварчить брикет фаршу.
Вінс обертається і зводить брову.
Крісові очі спалахують.
- У тебе є дівчина? - питає Кріс.
У свої дванадцять він водночас захоплений і спантеличений протилежною статтю.
Вінс висипає на сковороду порошок-приправу й вермішель:
- Та ще й неабияка.
- А вона сексапільна?
Вінс обертається й сердито дивиться на брата:
- А що я тобі казав про повагу? Ти хочеш стати як він чи як люди?
Кріс часто чує від брата таке зауваження - нагадування, що жоден із них не хоче зробитися як їхній старий, який спершу б'є, а вже потім питає пояснень, який довів їхню матір до втечі з родини.
Кріс супиться. Йому не до вподоби розчаровувати Вінса, сповненого юнацької мудрості, - дарма що той приторговує травичкою.
- Вона... - каже Вінс. - Мені несила цього пояснити. Це немов наші розмови про втечу із цієї клоаки - розумієш, про що я?
Кріс киває. Вінс називає це нірваною - як гурт. Ось чому Вінс так тисне на нього, коли йдеться про відмінні оцінки.
- До речі, що тобі поставили за твір з літератури? - питає Вінс, примружуючи очі.
- Поки не знаю - скажуть після свят, - відповідає Кріс.
- Словом, від неї так і пахне тим новим життям, яке ти матимеш із таким мозком, як у тебе.
- Пахне? - перепитує Кріс, наморщивши обличчя.
- Це просто...
Вхідні двері рвучко відчиняються, і Вінс мерщій викладає своє вариво на тарілку. З пройми віє запахом перегару, і їхній батько, побачивши, що вечеря досі не на столі, похмурніє з лиця. Старий працює біля лінденської стокоочисної станції - на складі індивідуального зберігання. З восьмої до восьмої він на зміні, а потім пиячить у барі, доки не зголодніє, і хоче, щоб удома на нього чекала гаряча вечеря, або дехто отримає ременя. І передноворічний вечір - не виняток.
Гучно шкрябонувши стільцем по репаному лінолеуму, батько сідає до столу. Старший син ставить перед ним тарілку і відходить до раковини, щоб наповнити склянку водою з-під крана - аж раптом Расті жбурляє йому в голову піднесену вечерю. Тарілка, поціливши, падає й розбивається об підлогу, а яловичий фарш із густою підливою забризкують Вінса з голови до ніг - а заразом і всю кухню.
Він із шалом в очах обертається - але серйозних ушкоджень на ньому не видно.
- За що...
Але старий уже на ногах і лупить сина кулаком у живіт:
- Пересолив!
Кріс привстає зі стільця, щоб коли не захистити Вінса, то бодай переконатися, що з ним усе гаразд. Але той, хоч і зігнутий навпіл, зводить очі на брата й ледь помітно хитає головою - не треба.
Коли батько, заточуючись, вирушає до себе в спальню, Кріс підбігає до старшого брата:
- Ти в нормі?
Той випростується й, торкнувшись потилиці, вивчає червоно-коричневу суміш у себе на пальцях, а потім невесело усміхається Крісові:
- Я сподівався, що сіль приховає присмак плювка.
Кріс усміхається у відповідь.
Дивлячись у братові очі, Вінс просить:
- Обіцяй мені, що ти не з'їдеш у навчанні, виберешся звідси й ніколи не озиратимешся в минуле. Бо інакше цей сморід пристане до тебе навіки. Обіцяй, що не дозволиш такого.
- Нірвана, - каже Кріс. - Обіцяю.
Тієї ночі його будить тріск деревини. Він чує крики, важкі кроки багатьох людей і думає, що до будинку хтось вламується.
Кріс вибігає зі спальні до Вінсової кімнати, але брата немає.
У вітальні гримить батьків голос:
- Я так і знав, що ти нікчема! Присягаюся, що я шкодую про той день, коли ти народився!
Зібравшись із духом, Кріс рушає до вітальні. Там повно поліцейських у формі. Двоє стоять перед диваном, на якому, досі щось лепечучи, сидить батько, а один причавлює коліном спину Вінса, що лежить долілиць на підлозі, та грубо надягає на нього кайданки.
Арештованого підводять на ноги. Одне Вінсове око запливло, ледь не заплющившись, а з рота тече кров.
Кріс переляканий і спантеличений. І все це за торгівлю планом?
Копи витягують Вінса надвір, залишаючи після себе вибиті двері й розлюченого такою шкодою батька, який зірве злість на меншому синові...
Звук телефона милостиво повертає Кріса до реальності.
Його набрала місіс Мей - названа мати, яку він досі не називає мамою, проте жінка не заперечує. Кріс думає, чи не перемкнути її вхідний на голосове повідомлення, але вона не має звички дзвонити, коли син на роботі. Може, йдеться про Клінта - названого батька, який останнім часом хворіє?
- Крістофере, любий, як у тебе справи?
- Чудово, місіс Мей. Я, власне, на роботі - у в'язниці. Все гаразд?
- У нас усе добре. Я спекла яблучний пиріг і, знаючи, який ти до них ласий, просто вирішила перевірити, як поживає мій улюбленець.
Склавши два і два, Кріс усвідомлює, чим викликаний цей дзвінок, - пиріг тут ні до чого.
- Не знаю, чи дивився ти новини, - веде далі місіс Мей, і його підозри підтверджуються, - але трапилося...
- У кав'ярні-морозиві? - уточнює Кріс. - Так, я вже знаю. Жах та й годі.
- А, то ти вже знаєш? От і я подумала, що, мабуть, чув, і вирішила пересвідчитися, як ти. Мені здалося, що це могло викликати в тебе неприємні...
- Я в нормі.
Мила місіс Мей, добра душа. Після арешту Вінса один зі слідчих, який вів його справу - тепер він голова окружної прокуратури - допитував Кріса й, здавалося, не так зацікавився, куди міг податися його старший брат-утікач, як звідки у хлопця синці та розбита губа. А невдовзі по тому Кріс опинився у родині місіс Мей та її чоловіка, який насправді був не Клінт, - просто так вони двоє його називають, відколи Кріс угледів подібність між ним і похмурим героєм Клінта Іствуда з вестерна, який вони всі разом дивилися.
- Зі мною справді все гаразд, але дякую за турботу. Як там Клінт? Йому ліпше?
- Ну ти ж його знаєш. Лікар велів не нервувати й відпочивати, тож він будує повітку в саду.
Кріс усміхається:
- Скажіть йому, нехай не перевтомлюється.
- Спробую, любий, - відказує та. - Я розумію, що ти зайнятий, тож не затримуватиму тебе. - Але після паузи перепитує: - Ти певен, що з тобою все гаразд?
- Абсолютно. Побачимся завтра за вечерею.
Ці люди змінили його життя: всиновили, дали нове прізвище, відправили в нову школу, відкрили нові можливості. Тепер він Кріс Форд і має батьків, які завше готові підтримати, вродливу подружку й диплом правника, здобутий у Колумбійському універі. Найменше, чим він може їм віддячити, - це раз на тиждень зазирати на вечерю - більшого місіс Мей ніколи й не просила.
- Чекаю не дочекаюся, - говорить вона, і дзвінок уривається.
Кріс обводить поглядом безрадісну кімнату для побачень.
"Ти певен, що з тобою все гаразд?"
Не так уже й певен.
