Розділ 2

Усе ще збентежений, Ласка притиснув слухавку до вуха. Він і далі кривився від болю.

- Я нічого не чую. Кажу тобі, Доркінсе, цей телефон відмороженої лінії, а не гарячої, як на мене.

Доркінс спокійно взяв слухавку, перевернув її, а потім повернув супершпигуну, обличчя якого розпашіло.

- Агенте Ласко, ви тут? - пролунав роздратований голос на іншому кінці дроту.

Це була їжачиха Ейч - головна "шишка" розвідки Лісовіття (для мене і вас - просто РЛ6).

- Так, я тут, Ейч. Просто невеличка технічна проблемка, але тепер усе гаразд,?- сказав Ласка, покосившись на Доркінса.

- Добре, добре, добре! - заторох­тіла Ейч.?- Нехороші, так би мовити, з душком справи кояться в мирних лісах, Ласко, боюся... ви нам потрібні,?- без ентузіазму пробурмотіла вона.?- Протягом останніх кількох годин повідомлення буквально засипають штаб-квартиру в Живоплоті. Майже всі їх передав зяблик, а ви ж знаєте, як він любить попліткувати!

Агент Ласка почув про ці приголом­шливі події в "Останніх новинах Лісо­віття" сьогодні вранці. Кролячі нірки були засипані порошком, що спричинив свербіж. Нірки мишок-полівок навмисно завалені.

У цілої родини сплячих борсуків були виголені дупки. І це лише деякі з безлічі правопорушень. Це був справжній хаос!

- Директорка Лісова Куниця, наша видатна лідерка, хоче, щоби з цією ситуацією розібралися - і розібралися швидко! - заявила Ейч.?- А річ у тому, що всі мої головні агенти - маю на увазі, інші агенти - зараз на завданнях. Тобто на болотистому полі фермера Ґарретта вони розслідують заплутану справу величезної діри в живоплоті і підступного коров'ячого кізяка. Отож... я маю тільки одного агента, до якого можу звернутися. І це ви, агенте Ласко!

Вона зітхнула. Річ була не в тім, що Ласка не справлявся зі своєю робо­тою. Він завжди ловив винуватця. Але, схоже, він не міг дотримувати інструкцій.

А в РЛ6 украй важливим було дотримувати правил та інструкцій.

- Ми підозрюємо банду, яку очолює геній кримінального світу! - продовжувала Ейч.?- Можливо, БЖЛ.

БЖЛ розшифровувалося як Банда жахливих лисів. Ці хлопці були справжніми злочинцями, пакостили задля задоволення і не тільки. Вони дійсно закріпили за лисицями погану славу. І, на думку Ласки, саме ці пакості мали великі брудні відбитки лап БЖЛ. Він задумався, посмикуючи вусами: знайти їхнє огидне лігво, встановити за ними спостереження і подивитися, чи можна спіймати цих розбишак на гарячому!

- Ви можете розраховувати на мене, пані! - гордо сказав агент Ласка.

- Ну, я... я... я дуже на це сподіваюся,?- запнулася Ейч.?- І... Ласко?

- Так, Ейч?

- Ні, нічого... знаєте... невеличка технічна проблемка!

І вона повісила трубку.

"Як грубо! Невеличка технічна проблемка, що вона мала на увазі? Невеличка технічна проблемка?" - подумав він, звиваючись і намагаючись звільнитися від остогидлої драбини.

- Доркінсе, друже! Час діставати набір для ведення спостереження. Справа стала занадто серйозною! - драматично виголосив Ласка.

- А, можливо, ще пилку, щоб витягнути тебе з цієї, е-е-е... невеличкої технічної проблемки? - запропонував Доркінс, махнувши лапкою, немов окреслював не­зручну ситуацію, в якій опинився Ласка.

"АЯКЖЕ!" - подумав Ласка, схрес­тивши руки на грудях, і невдоволено кивнув.

Розділ 1

Був свіжий осінній ранок у самому серці Сполученого Лісовіття. Усе це відбувалося в надсекретному будиночку "Луската кора". Агент Ласка - відомий супершпигун РЛ6 - мав кілька вихідних від звичайних шпигунських справ. Але замість того щоб насолоджуватися відпочинком і сидіти, закинувши ноги на стіл, він узявся за особливо складну і небезпечну справу.

Стоячи на самісінькому вершечку хиткої старої драбини, Ласка будував, можна сказати, величну карткову вежу. Ви можете подумати, що це досить-таки незвичайна справа для першокласного шпигуна. Але якщо розцінювати її як тренування, то це чудова перевірка відваги, вміння і просто схибленості! Коли Ласка потягнувся, щоб поставити останню картку і побити свій рекорд, пролунав надзвичайно гучний дзвінок телефону шпигунської гарячої лінії.

ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!

У нього затрусилися ноги.

ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!

Драбина почала розгойдуватися.

ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!

Судомно ковтнувши слину, Ласка зрозумів, що все це добром не скінчиться. І...

ШУХ! БАХ! БУБУХ!

Він полетів униз, як... е-е-е... колода карт.

Жалібно застогнавши, він спробував підвестися, але не зміг поворухнути навіть вусом. Тепер Ласка якось застряг між перекладинами старої дерев'яної драбини.

"Як я міг втрапити в таку ПРИЧЕП­ЛИВУ І НЕПРИЄМНУ халепу?" - подумав він.

"ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!" - розривався телефон.

"Тук-тук-тук!" - нервово постукали у двері.

- Ласко, ти там? - пискнув знайомий голос.

Хто б це міг бути? Ласка не міг ясно мислити. Ймовірно, він забив голову сильніше, ніж думав. Перед носом кружляли зірочки, і, здавалося, очі стали розкосими!

ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!

- Ласко, це я, Доркінс,?- пролунав ззовні голос. - Я порався на городі біля найкращого гарбуза, коли почув жахливий гуркіт. З тобою все гаразд?

- Хм-м... Доркінс? - пробурмотів Ласка, досі не отямившись.

Писклявий голос пролунав схвильованіше.

- Ласко, якщо ти негайно не відповіси мені, у мене не буде іншого вибору, окрім як вибити ці двері!

- ОХ, ДОРКІНС! - урешті згадав Ласка.

Як же він міг забути співучасника всіх своїх пригод і вірного друга соню{1}, який мешкав на дереві над будиночком "Луската кора" із самого народження, коли вони ще були маленькими рожевими малюками?

Цей хлопчак був талановитим мишеням: писав замітки для щоденної газети "Каштан", був експертом із дереволазіння, справжнім майстром, чемпіоном із вирощування гарбузів. Доркінс був сонею, а тому ще й симпатичним, немов ґудзик. Ласка з гордістю називав його своїм другом.

ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!

Ззовні долинув крик. Не шкодуючи маленьких лапок, соня тарабанив у двері.

- НУ ВСЕ! Я ЗАХОДЖУ!

БАХ...

- ОЙ, БОЛЯЧЕ!

І важкі двері відчинилися.

- Ох, нарешті відчинилися! - запихавшись, пробурчав Доркінс і потер ґулю на вкритій красивим хутром голові. Витерши лапки об килимок із написом "Ласкаво просимо", він, похитуючись, увійшов всередину.

ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!

- Доброго ранку, друже,?- привітався Ласка, досі лежачи на підлозі вітальні під уламками драбини.

- Як поживає твій неймовірний гарбуз? Сподіваюся, він достиг і готовий показати себе завтра на осінньому грандіозному ярмарку.

- Без сумнівів, це буде найкраще з моїх творінь! - сказав Доркінс.?- Осінній грандіозний ярмарок не знає, що на нього чекає!

ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!

Осінній грандіозний ярмарок був ярмарком над усіма ярмарками в Сполученому Лісовітті. А чудові гарбузи Доркінса вже чотири роки поспіль вигравали престижний приз "Кубок жолудя" в номінації "Найкращий експонат виставки".

"ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ!" - знову не вгавав телефон!

- Будь другом, принеси мені телефон, добре? - ввічливо попросив Ласка.?- Я тут трішки... е-е-е... заплутався!

Доркінс підняв слухавку з дратівливо гучного телефону і подав Ласці.

Ласка ледь не випустив слухавки, все ще відчуваючи запаморочення від неприємної пригоди з драбиною.

- Кхм-кхм! Ласка слухає! Агент Ласка,?- врешті сказав він.